23:22
Годинник показує 11 ночі. Мабуть не прийде. - подумав Сендерок. здоровий глузд губився у думках про те, які ж умови будуть оголошені Поділлю. Репарації, вассальство, анальне рабство, тюрма... Останні дві опції не сказати що виглядали краще за інші, але подобались Гетьману більше аніж усе інше. Лише іноді торкаючись келиха з вином, він очікував стуку у двері. Тік так. Тік так.
Коли хвилинна стрілка зупинилась на 15 хвилинах, у двері постукали. Пихата пика з вусиками достойними вєлікого ГроZZмейстера, увійшов КвіZ. Сендерока бісила його пика. Але в глибині душі він розумів, що в нього були всі причини бути самовдоволеним покидьком. Він відбайрактарив його. Віджавелінив його війська. Розхаймарсив його бойові одиниці. Це справді був кінець.
Гаспада гєйтєманатцьі вьі акруженьі - проспівав Квізанутий. Сендерок спробував зобразити погляд на 2000 ярдів. Не вийшло. Виглядав так наче йому по їбалу ударили лопатою. - Ну шо галубчік, як і що будемо ділити? - запитав Квіз. Сендерок мовчав. - Я так бачу мапа в тебе вже є. Ну показуй де тут у вас склади з ресурсами, і де ваші сховки з бнз. - НЕ ТРЕБА! закричав сендерок. Його мозок здається спростив усе до однієї простої емоції. Страх. Образ квіза проскочив через очі, таламус, кору головного мозку. Мигдалевидне тіло, найдавніша частина нашого мозку била тривогу. Тікай або бий! БИЙ АБО ТІКАЙ. Його всього трясло. Коло зору звузилось. Перестав помічати об'єкти у кімнаті. Так виглядає загнаний у кут звір. Так він ричить і брикається в останні хвилини свого життя. Так він вкладає усю свою життєву енергію у цей останній бій. Останню свою битву на землі.
Квіз дивився на сендерока і реготав. Так регоче переможець бачучи свого скиглячого від страждань ворога. Він би міг просто стратити його на площі. Але пограти зі своєю жертвою було цікавіше. - Ну ну, тіше чурка. Ти краще скажи мені де зброя і гроші. Може тоді я не буду тебе катувати на підвалах Яри. Може не так довго. Може не насмерть.
Сендерок тяжко дихав. Серце стучало з шаленою швидкістю. Адреналін в крові стирав усі інші думки, окрім УБИТИ УБИТИ УБИТИ. він кинувся на нього через стіл.
Квіз, блискачино зреагувавши наніс удар приклад прикладом пістолета. Сендерок відлетів у сторону. Квіз не вагаючись наніс удар зверху донизу ногою по трахеї опонента. Сендерок кашляв кров'ю. Квіз продовжував добивати лежачого ударами берців з залізною пластиною. Бух. Бух. Бух.
Сендерок завмер. Втратив свідомість. Перше що він відчув була біль. Усе тіло боліло. Він намагвся відкрити очі. Не міг. Було або темно як в сраці у негра, або він осліп. Невдовзі залфзні двері відкрились. Зайшов Квіз. - Що ж. Я так бачу врагу нє здайоться наш Гєйтьманат. Будемо діяти іншими методами. Він включив світло. Побоювання щодо сліпоти виявились марними, але від цього йому не стало легше. - Велкам ту файв стар хотель "Підвали НАТО". Тут ми даємо нашим гостям лише ідеальний сервіс у вигляді тортур члена та яєчок і шприців під нігті. Сендерок застогнав. - О, бачу вже передчуваєш задоволення. Квіз тримав у руці пляшку вина яку він пив ще... вчора? Позавчора? Тиждень тому? Він загубився у часі. З моменту як він він відкрив очі він розумів що час перестав бути частиною реальності. Його замінили біль і страх. Його руки і ноги були приковані до дерев'яного столу. Голову підпирала дошка, мабуть, для того що б людина бачили усе що з нею роблять.
Квіз безслівно почав намащувати пляшку невідомою субстанцією. Сендерок почав здогадуватись що він робитиме але до останнього надівся на краще. Коли він зірвав з нього лозміття у яке він був вдягнутий, все стало очевидно. Його гвалтуватимуть.
Його очі спостерігали за тим, як квіз виливає трохи холодного вина на його тіло, і робить ковток сам. - МУХАХМХМХАА - він намагався кричати. Звати на поміч. Але він відчув як язичо квіза проскочив у його тугеньку дірочку і досліджував його внутрішній світ. Його гилун піднявся у бойове положення. Квіз на хвилину припинив свої тортури і хтиво поглянув на нього. - Подобається? Мені хдається ти любиш пожошче... - зупинившись він розстібнув ремня і ширинку на своїх штанях.